Права дитини

Дитинство – період життя людини, коли формуються найважливіші функції організму, активно здійснюється засвоєння моральних норм, знань і цінностей, що дозволяє малюку почуватися повноцінним членом суспільства.

Діти – це особлива соціально-демографічна група населення з віковими обмеженнями від народження до 18 років, яка має свої права, інтереси, специфічні проблеми, але не може відстоювати і захищати їх перед суспільством. Унаслідок цього сьогодні досить гостро постає проблема захисту дітей та їхніх прав.

Міжнародне співтовариство, Організація Об’єднаних Націй уже кілька десятиріч працюють над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови для життя й усебічного розвитку. Результатом цієї праці стала низка міжнародних документів надзвичайної ваги, які стосуються прав дитини і забезпечення виживання, захисту та розвитку юного покоління. Зокрема, було створено дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ.

Основними міжнародними документами ЮНІСЕФ щодо прав дітей є: «Декларація прав дитини» (1959 р.), Конвенція ООН «Про права дитини» (1989 р.), Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.). Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй. Це найперша у світовій історії глобальна угода щодо прав дитини: 191 країна світу ратифікувала Конвенцію, зобов’язавшись узгодити власне законодавство з її положеннями.

Конвенція «Про права дитини» – міжнародний правовий документ, у якому закріплені гарантії прав дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту й педагогічні основи спілкування дорослих із дітьми. Конвенція складається з преамбули і 54 статей. Усі статті можна згрупувати у три основні блоки:

І. Статті 1-41: основні статті, що визначають права дитини та обов’язки держав-сторін, які ратифікували Конвенцію.

ІІ. Статті 42-45: процедури моніторингу запровадження Конвенції.

ІІІ. Статті 46-54: формальні положення, які регламентують порядок, коли Конвенція набуває чинності.

В Україні Конвенція ООН про права дитини набула чинності з 27 вересня 1991 року. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивіль­ного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства.

Конвенція про права дитини закріплює положення про те, що права дитини не можуть бути обмежені ні за кольором шкіри, ні за релігією, національним чи майновим станом, ні за станом здоров’я, ні за походженням.

Ваші права будуть поважати інші, якщо ви самі будете поважати права інших.

Найважливішими для людини та суспільства відносини, упорядковані нормами права, тобто нормами, записаними в законах.

Знати свої права – значить наполовину володіти ними.

Конвенція ООН про права дитини